Мене в мої 23 лякає старість.
Я страх як не хочу старіти.
Лякають зморшки, сивина, та інші проблеми. Я знаю, що не зможу витрачати багато грошей і часу на те, щоб втримати молодість і це мене страшенно гнітить. До таких справ я по-справжньому лінива. Мені треба, щоб хтось це робив за мене. Я навіть фарбуватись можу лише раз на два дні, та й ті через силу.
Я заздрю чоловікам. Бо їм зі старістю пощастило значно більше. Що не кажи, та чоловіки старіють гарно. Жінкам же у цьому плані треба сподіватись лише на гарні гени, які не дозволять надто пострашнішати.
Мій викладач якось звернув увагу на те, що кожного разу, коли він їде у громадському транспорті, спостерігає набурмошені, опущені жіночі обличчя. А й справді так. Тепер я на це теж постійно звертаю увагу і мені стає страшно.
Та часто за собою помічаю, що куточки моїх губ все рідше піднімаються вгору. В більшості часу вони опущені(((
я себе тішу тим, що мудрішаю з часом, і коли буду стара і страшна, то буду така мудра, що мені буде по-барабану)
ВідповістиВидалитичудово)) треба і собі таким озброїтись.
Видалития на днях у себе знайшла сиву косину. Тепер у мене травма.
в мене була травма, коли я вклеїла друге фото в паспорт і побачила ріницю між першим і другим фото. як "поплив" овал обличчя, зморшки... але шо поробиш. здорове харчування, спорт і посмішка - єдине, чим ми можемо зарадити)
Видалити