Після відпустки

Сашкова відпустка закінчилась. Саме зараз він в дорозі. А я мушу видихнути.
Про спокійний і розмірений відпочинок ми можемо тільки мріяти.
А ви знаєте як це - наздоганяти за 14 днів усе, чого так не вистачало у два місяці розлуки? Окрім того, що необхідно зробити все необхідне і давно обіцяне.
Цього разу у нас був насичений графік.
Спочатку клеїли шпалери. Я опосередковано клеїла))) Лише по-дрібному допомагала.
Потім поїздка у Львів з ночівлею, а не так як завжди. Ці гостювання були чудові по своїй атмосфері. Але все-одно, півтора дні це так мало, щоб наговоритись з усіма...
Потім прикрашання ялинки.
Потім ДН Олі.
Потім Зоряні війни.
Потім Миколая і дитяче свято.
А потім від'їзд.
Та це не головне.
Між цими подіями були обійми, поцілунки і признання в любові між нами трьома. Хотілось увібрати все це як губка, щоб наступні дні розлуки жити тим, що отримала.
Сашко намагається за 14 днів наситити нас своїми почуттями. Бавить Марічку.
Він вже поїхав, а вона сьогодні сказала, що ще не сумує за татом. Та це поки що.
Понад усе хочу, щоб він повернувся до неї і до мене. Додому. І більше не їхав.

таке щось

Моє ім'я - прокрастинація.
Останніми днями доводиться буквально змушувати себе писати.
Ось і зараз, замість того, щоб працювати, я пишу у блог...
Відчуваю, що мені не вистачає змін оточення. У зв'язку з тим, що Марічка цілими днями вдома і не ходить в садочок, у мене починає по трохи зривати дах.
Хочеться відпочинку, кудись піти розвіятись. Мої плани про курси англійської мови теж зірвались, оскільки я не можу дозволити собі повести Марічку в садочок.
А ще Сашка не відпустили в обіцяну відпустку. Остання була в кінці вересня. Тепер я живу тільки очікуванням грудня. А до грудня ще далеко.
Ну от, понила. Має бути легше.

про бабів

Буває заглядаю на один жіночий "форум". От одна дама там запитала поради. І поділилась своєю історією про вільні стосунки без обов'язків. При тому вказала, що вона незаміжня і він не одружений. Написала, що їхні стосунки - це лише періодичні зустрічі заради сексу. І ще додала, що жоден з них не будує планів щодо подальшого осерйознення стосунків.
Так от я не про це, а про те, яку реакцію викликав цей пост серед інших жінок.
Чи варто говорити про те, що її обізвали шльондрою, потаскухою і т.д? Говорили, що чоловік зобов'язаний(!) зняти їй житло.
Тобто, жінки самі ж підтверджують думку, що чоловік, який має вільні стосунки - мачо і ого-го-го, а жінка - шльондра і повія, і робить це виключно з метою наживи.
А потім самі ж обурюються таким стереотипам.
Хм, дивні баби...

Старість

Мене в мої 23 лякає старість.
Я страх як не хочу старіти.
Лякають зморшки, сивина, та інші проблеми. Я знаю, що не зможу витрачати багато грошей і часу на те, щоб втримати молодість і це мене страшенно гнітить. До таких справ я по-справжньому лінива. Мені треба, щоб хтось це робив за мене. Я навіть фарбуватись можу лише раз на два дні, та й ті через силу.
Я заздрю чоловікам. Бо їм зі старістю пощастило значно більше. Що не кажи, та чоловіки старіють гарно. Жінкам же у цьому плані треба сподіватись лише на гарні гени, які не дозволять надто пострашнішати.
Мій викладач якось звернув увагу на те, що кожного разу, коли він їде у  громадському транспорті, спостерігає набурмошені, опущені жіночі обличчя. А й справді так. Тепер я на це теж постійно звертаю увагу і мені стає страшно.
Та часто за собою помічаю, що куточки моїх губ все рідше піднімаються вгору. В більшості часу вони опущені(((

ностальгічно-осіннє

Мені дуже подобається старий Океан Ельзи. Але дуже не подобається новий.
Від старих пісень навіть приємний ностальгічний настрій пішов. Особливо альбом Янанебібув. Там і Сосни, і Фіалки.
Я люблю осінь. Таку дощову і прохолодну. Коли в пальто і руки мерзнуть.
В цю пору я пригадую наш з Сашком перший рік зустрічання. Дощові світанки. Приємні спогади.
В той час я вдягала навушники у вуха, вмикала Мертвого Півня і йшла по Лесі Українки, підгрібаючи листя ногами. Йшла туди, де вже він чекав.
Зараз я вже не пам'ятаю деталей, але пам'ятаю відчуття і емоції.
З того живу, з того і насолоджуюсь.

безнадійний

а ми що?
а ми - ніщо.
дрібничка, мурашка, краплинка, частинка.
частинка...
так нам хочеться вважати.
хочеться бути частинками чогось великого і значущого.
насправді ж без нас життя так само продовжуватиметься як і з нами.
нічого не значити і змиритись.
для Всесвіту ми - ніщо.

З житття

Таки звільнилась з роботи. Попереду все тільки хороше. Вірю в це.
Же ж місяць безробітня і поки норм)))
Марічка страшно розхворілась( Зі свого дня народження (7 вересня) і до жовтня прохворіла. Два дні! Два дні походила в садочок і знову вірусна інфекція. Проблема в збільшених аденоїдах. Треба буде вирізати.

А тепер про мене. Окрім усього того що є, маю ще одну заморочку. Хочеться змін у гардеробі. Дістала все своє осінньо-зимнє. І воно мене засмучує старшно. Сіре, чорне, темно-фіолетове і коричневе.

Хочу освіжитись, а не знаю як і з чого починати. Очі вперто падають на сірі і чорні речі.
Для початку потрібно визначитись з кольоротипом і кольорами, які пасуватимуть.

Думала міняти зачіску, але передумала. З усього того, що  у мене було за життя, це каре найкраще.

Сподіваюсь, далі буде...